З Новим роком, з новими сподіваннями...

Завершуючи 2014 блогорік, хочу подякувати усім, хто заходив на цей ресурс, брав щось корисне для своєї діяльності та втілював у практику. Для мене це найважливіший і єдиний стимул для його ведення. За рік, що завершується, зроблено  всього 50 дописів. На більше катастрофічно не вистачало часу. І не тільки. Приголомшливі суспільні події найважчого за час незалежності України року часто затьмарювали собою все інше, в тому числі і професійне. Зберігається ще понад дві сотні чернеток, до яких, сподіваюся, дійде черга у наступному році.

А наразі  дозвольте привітати вас з Новим роком та різдвяними святами і побажати усіляких гараздів.

Вбудований бібліотекар, або "де не посій - там вродиться"

Та звані "вбудовані", "впроваджені" бібліотекарі в США останніми роками стали тенденцією, моделлю бібліотечних послуг. Це визначення стало широко відоме під час війни в Іраку 2003 року і є похідним від впровадженого (Embedded) журналіста. Такі журналісти, щоб діяти і боротися  разом з військами, брали інтерв'ю безпосередньо  в епіцентрі подій, тобто мали прямий доступ до інформації. Виходячи з цього впроваджений бібліотекар також залишає стіни бібліотеки і йде у місця активної діяльності користувачів, аби вивчати їх інформаційні потреби та забезпечувати їх,  аби відповідати потребам конкретної групи користувачів.

Навіть якщо конкретна група користував має доступ до потрібної їй інформації\ через мережу Інтернет, бібліотекар проконсультує на місці, як можна швидко віднайти потрібну інформацію, як оцінити її якість.

     У блозі YALSA опублікована стаття Джекі Міллерн, бібліотекаря, що працює з молоддю в одній з сільських бібліотек Середнього Заходу США. У ній автор детально викладає свої дії по налагодженню контактів з підлітками та встановленню тісної взаємодії з місцевими соціальними інститутами.
     Міллерн глибоко переконана в тому, що тільки впровадження бібліотекаря в усі структури місцевого співтовариства дозволить йому підняти свій авторитет, підвищити відвідуваність бібліотеки і заручитися підтримкою влади. Протягом 3 років Міллерн тісно взаємодіяла з місцевими школами, групами навчання на дому, співробітниками місцевого парку, центром у справах молоді, центром матері та дитини, благодійним товариством, конфесійним молодіжним центром та іншими громадськими організаціями. Крім того, бібліотекар працювала волонтером на різних благодійних акціях, відвідувала муніципальні збори, робила закупівлі для місцевої церкви. Іншими словами, вона зі шкіри геть лізла, щоб стати впізнаваною і познайомити підлітків з бібліотечними ресурсами. На всіх подібних заходах Міллерн представляла себе так: Джекі - Бібліотекар.
    Підсумки її бурхливої діяльності вражають - число молодіжних програм, організованих протягом року збільшилася з 7 до майже 200, програм літнього читання стало в двічі більше (8 і 16), а бібліотека за ці три роки отримала 3 гранти (у попередні 6 років не було жодного).

    Далеко ходити не треба. Візьмемо, для прикладу, київську публічну бібліотеку імені Петра Панча. Її бурхливу діяльність, переповнені відвідувачами зали не можна не поміти. В чому криється популярність бібліотеки? Хтось каже, що у вигідному розташуванні в центрі міста, акурат біля тролейбусної зупинки, хтось киває на контингент жителів довколишніх будинків, який складає інтелігенція. Я би підкреслила роль її працівників, які не сидять чинно за столами в очікуванні відвідувачів (ніхто нічого ще  не висидів), не хитають скрушно головами і не шукають винних в усіх наших проблемах. Був Майдан - працівники бібліотеки у його середовищі, йде презентація книги в "Читай-місті", загудів голосами "Книжковий Арсенал", збори педагогічного колективу, ...  - Наталія Іванівна там. Погляньте лишень на інформаційний блог бібліотеки.

    Познайомтесь заодно ще й з матеріалами блогу  "Вбудований  бібліотекар" http://embeddedlibrarian.com/ та роздумами про важливість і незамінність  вбудованого бібліотекаря в юридичній фірмі.

Сподіваюся, що комусь ці матеріали та додадуть натхнення.

Книги для бібліотеки відбирає читач

Кожна публічна бібліотека Києва веде картотеку/зошит незадоволеного попиту, куди вносяться назви книг (тема), в яких користувачам  було відмовлено з причини відсутності потрібних видань у фонді бібліотеки, інших бібліотек (МБА). Потім ці списки передаються у відділ комплектування, де фахівці у кращі (в плані фінансування) часи моніторили каталоги видавництв та придбавали потрібну літературу.

Цікавий і дуже правильний спосіб відбору книг до фондів місцевої бібліотеки започатковано фінськими колегами.

У міській бібліотеці Гельсінкі місцевими жителями впродовж одного тижня було зроблено понад 5000 кліків  у представленому списку книг англійською мовою для відбору у фонд улюбленої бібліотеки. Муніципалітетом для поповнення фонду було виділено € 15 000.

Працівники бібліотеки вважають чудовою таку ініціативу, адже це продемонструвало зацікавленість місцевого населення в поповненні бібліотечної колекції. Результати були настільки обнадійливими, що працівники бібліотеки вирішили включити жителів у процес відбору книг і в майбутньому.

До відбору пропонувалося понад 600 назв книг. Відібрано 502 назви, 601 примірник. Щодо читацьких переваг місцевих мешканців, то найбільшу кількість кліків отримала фантастика, загалом 3997 голосів. Науково-популярні книги – 1787.

Цікавим є те, що на сайті бібліотеки з'явилася форма для замовлення користувачами видань для придбання у фонд бібліотеки.

Бібліотека попереджає, що усі замовлення не можуть бути реалізовані. Процес придбання книг може зайняти декілька місяців. Але гарантує, що фонд  буде поповнений відповідно замовлень якнайповніше.
Як то добре, коли бібліотека може гарантувати.

Про передювілейні клопоти

Декілька днів тому Публічна бібліотека імені Лесі Українки для дорослих міста Києва відзначила свій ювілей - 70-річчя.

Передювілейні лихоманки клопоти позаду, тож поділюся з вами досвідом приготувань до урочистостей.
Відзначення ювілею бібліотеки - важлива pr-акція. Згадайте лишень, як відзначала  100-річчя Нью-Йоркська публічна бібліотека, яка отримала за цю pr-акцію премію "Срібне ковадло" у 1996 році.

Адже ювілей – це створення почуття причетності до бібліотеки і у наших користувачів, партнерів по співпраці, і у місцевої влади, закріплення бібліотеки як ініціатора нововведень і лідера в наданні користувачам доступу до інформаційних потоків. Це і докладне висвітлення діяльності бібліотеки та святкування її ювілею в друкованих та електронних ЗМІ, підняття проблем, що потребують вирішення (у нашому випадку – з приміщенням).

З огляду на ситуацію у країні, на відсутність коштів для організації урочистостей, колективу нелегко було  зважитись на відзначення ювілею, до якого, однак, почали готуватися ще з початку року: розробили ювілейний логотип, приступили до роботи над написанням "Історії Публічної бібліотеки імені Лесі Українки: від витоків до сьогодення", сподіваючись все ж віднайти  кошти на її видання. 

Якщо ж не вдасться - планувалося розмістити електронний варіант на сайті бібліотеки.

Книжечка готувалася у форматі word. Дизайн обкладинки створювався нами у програмі Photoshop, там же зроблено і підписи до фото, і колажі. Проведена величезна робота - і, нарешті, робота над макетом була завершена. Але, як показав досвід, не все так просто, як нам здавалося. Виявляється, для видання книги потрібні певні параметри, що нам не відомі. Папір також буває різний. Фотографії? Їх якість може не співпадати з технічними вимогами, що їх пред'являє  типографія. І робота над фото в програмі Photoshop, і колажі, в ній же створені, втрачають якість, що негативно позначається і на чіткості їх друку. Почуто було нами і про криві вектори, і про інші невідомі нам досі страшилки. Довелося відшукувати оригінальні фото, підписи до яких і колажі з яких робилися працівником типографії в процесі верстки. Ось тут і почалася напружена робота по майже щоденній перевірці зверстаного, по виправленню допущених верстальщиком помилок у підписах фото, у їх розміщенні в тексті і т.д. Врешті-решт, видання тиражем 400 прим. було нам доставлено за тиждень до відзначення ювілею. 

Усім колегам, хто готує до типографського друку видання, раджу ознайомитись з ось цим матеріалом.

До ювілею підготовлено бібліографічний покажчик публікацій та видань бібліотеки і  про бібліотеку різних років, список книг із фонду бібліотеки з автографами авторів, розроблено дизайн та виготовлено поліграфічним способом листівки-запрошення.

Виготовлено три постери: один з них  присвячений  друзям та партнерам бібліотеки, другий - бібліотечним колективам різних десятиліть, третій - демонструє приміщення бібліотеки та зміни, що відбувалися в них впродовж історії розвитку бібліотеки.

А ще - підготовлено 12-хвилинний відеосюжет про історію заснування бібліотеки, основні етапи розвитку, досягнення, і сьогодення.

Головне в організації урочистостей - сценарний план та чіткий розподіл обов'язків.
З цим ми впоралися. Свято відбулося. Дякую усім, хто доклав свої зусилля до його організації та проведення, хто завітав у бібліотеку в цей урочистий день, аби засвідчити свою повагу, сказати теплі, приємні слова на її адресу.

Такий собі ювілейчик...

Клопотів, турбот в останній місяць року завжди вистачає: підтягуються незавершені справи, готуються плани на наступний рік. Для колективу Публічної бібліотеки імені Лесі Українки ця пора дуже гаряча ще й тому, що незабаром - відзначення 70-річного ювілею з часу заснування установи. З літа писалася та готувалась до видання історія бібліотеки. Підбиралися фото з архівів, уточнювалися дати, факти, події. Розроблявся дизайн обкладинки. Напружена праця позаду, і за декілька днів сподіваємося отримати книжечку об’ємом 56 сторінок під назвою «Історія Публічної бібліотеки імені Лесі Українки міста Києва: від витоків до сьогодення». Ведеться робота над оновленням відеофільму про бібліотеку, розробляються святкові плакати, сценарій… За цими клопотами геть забула про ще один невеличкий ювілей: 1 грудня минає 10 років з того дня, коли я почала працювати у Публічній бібліотеці імені Лесі Українки. Дуже дякую моєму віртуальному другу в мережі Фейсбук Олегу Соцкову  за привітання-нагадування і за приємні слова на адресу моїх публікацій у блозі. Неочікувано, а тому дуже приємно. Це дійсно надихає.

Пам’ятаю, як нелегко мені було зважитись на таку серйозну зміну у моєму звичному ритмі життя: районна бібліотека за 5 хвилин ходьби від дому, колеги, читачі, з якими просто таки поріднилася за роки роботи, стабільність і комфорт. Свого роду інкубатор, де підтримуються постійно одні й ті ж умови середовища. Нічого не турбує, не хвилює, не змінюється і ти повністю захищений. Але, як відомо, життя не терпить застоїв. І тоді у нашому житті трапляється щось таке, що спонукає до змін. Сильний стрес від тяжкої втрати дорогої мені людини, що перевернув мій  звичний спосіб життя, раптове усвідомлення того, що діти уже підросли і не потребують водіння їх за ручку на акробатику та КудоДайдо-Джуку, потреба в реалізації себе, свого внутрішнього потенціалу і нарешті, візитівка, отримана від директора бібліотеки зробили свою справу. 1 грудня я вже добиралася на роботу не 5 хвилин пішки, а годину двома видами транспорту. 

Страх змін, неясності, невідомості зробили свою справу: вже на ранок другого дня роботи на новому місці я не змогла піднятися з ліжка через  високу  температуру. Отак, з цілого місяця на лікарняному розпочалася моя трудова біографія у Публічній бібліотеці імені Лесі Українки.

Пам’ятаю, як було мені важко входити в курс справ, адже  ще за пів-року до мого приходу звільнилася його завідувачка. Пам’ятаю як після лікарняного відразу приступила до зведення форм  державної статзвітності 6-НК (у програмі Excel) та укладання інформаційно-аналітичного видання «Про підсумки діяльності публічних бібліотек Києва за… рік». Не маючи навиків роботи у програмі Excel звернулася за допомогою до сусідського хлопця, який показав мені,  з якого знаку вводиться формула.  Ось так, поступово, я освоювалась на новому місці. Щоразу, коли потребувала нових знань, намагалася знаходити канали їх отримання.
Найскладнішим періодом моєї роботи на посаді зав. методичного відділу був початок 2008 року, коли було затверджено нові форми державної звітності 6-НК. Деякі графи в нових формах звітності вводили в ступор непрофесійним формулюванням. Як можна показати абонентів МБА бібліотеки в користувачах, якщо абонентом завжди є інша бібліотека? Як показати спочатку кількість абонентів інформування за кількістю користувачів (осіб), а потім  з них індивідуальних, якщо кожен користувач є особою?

Дуже вдячна за досвід, життєву і професійну мудрість директору бібліотеки Людмилі Іванівні Ковальчук. Відчуваючи мій складний психологічний стан адаптації, вона знаходила час для того, аби зайти на декілька хвилин і поговорити на відсторонені від робочих проблем теми, відволікти, зняти напругу.

Посада методиста спонукає до розвитку. Адже усі чекають від тебе поради, до тебе звертаються за консультацією. Ти маєш знайти відповідь, прийняти правильне рішення. І це дуже не просто і дуже відповідально. Постійне незадоволення собою,  рівнем володіння ІТ, навиками публічного виступу, іншими необхідними для методиста знаннями спонукають  до постійного професійного розвитку, активізують комунікативні зв’язки з колегами інших бібліотек України і зарубіжжя.

Уже 2 роки, як я перейшла на іншу посаду в бібліотеці. Але теза про те, що методист повинен бути добре поінформованим, відчувати зміни і намагатися іти в ногу з часом, актуальна для мене і сьогодні.

Атмосфера єдиної родини

Саме так, абсолютно без пафосу, я відчула атмосферу бібліотек Дарницького району, в які геть усі 12 завітала-оглянула впродовж одного дня. До того ж, за активною соціокультурною діяльністю дарницьких бібліотек слідкую чи не щодня через їх сторінки у соціальних мережах, публікації на сайті ЦБС.

У Дарницькому районі столиці за останні роки бібліотеки двічі святкували новосілля: відкрито нову бібліотеку в районі новобудов та збудовано нове приміщення для бібліотеки ім. Г. Квітки-Основ'яненка. Коли переступаєш поріг нових приміщень цих бібліотек, потрапляєш в привітний, дуже по-домашньому затишний простір з м'якими, зручними  диванчиками, лампами, стелажами з підсвіткою, декоративними елементами, куточками з яскравими пуфами, килимками, подушечками, виготовленими руками бібліотекарів, м'якими іграшками для малечі, іншими добре продуманими деталями інтер'єру, що спонукають подовше затриматися у цьому приємному середовищі.

Звичайно, є і бібліотеки, що дуже потребують і ремонту, і осучаснення. Але і до них не заростає доріжка, бо тут кожну виставку, куточок, захід, намагаються невидимими сполучними ниточками прив'язати до найдорожчих споминів, пам'ятних подій, дорогих серцю кожного.

Якось раніше писала про досвід зарубіжних бібліотек з розвитку місцевого краєзнавства. На сайті бібліотек Дарниці розміщено великий масив зібраних спогадів користувачів, працівників бібліотек про своїх рідних, які звільняли Київ від фашистських окупантів, спогади про воєнне дитинство користувачів, що мають статус дітей війни, спогади про останнє бомбардування Дарниці, нариси про долі цілих родин, яких чорним крилом торкнулася війна. Це дуже важливий внесок бібліотек у справу відтворення, збереження та поширення знань про історичне, часто героїчне минуле рідного  куточка Києва.
Виставка у бібліотеці №156, присвячена 100-річчю київського зоопарку " Із року в рік по стежках київського зоопарку".

Привертає до себе увагу не лише велика кількість уміло скомпонованого ілюстративного матеріалу, доповнення декораціями з природніх матеріалів, іграшковими фігурками тварин. Одна з поличок виставки представляє фото, що є чи не у кожному архіві дарницьких, та й усіх київських родин, де діти і дорослі відзняті в зоопарку поруч із симпатичним ведмедиком. Наша спільна історія. Наша добра згадка.

А бібліотека №143 у Бортничах завдяки постійній роботі по збору предметів народного побуту, домашнього вжитку, створила народознавчу кімнату. Провідним напрямком роботи бібліотеки є сприяння розвитку місцевого туризму. Саме так, бо усі туристичні шляхи Бортничів ведуть у місцеву бібліотеку, і всі дороги також виходять з неї. 

Справжній лідер. Який він?

Для розвитку будь-якої установи чи її окремого структурного підрозділу дуже важливо мати компетентного керівника і водночас лідера. Бо як можна наказувати підлеглим слідувати за вами, коли ви самі не знаєте, куди іти. І діловий стиль одягу, туфлі на шпильці тут не допоможуть. Приcлів’я каже: «Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли під нею голови нема». Трапляється і так, що йдуть на завідування з твердим переконанням, що завідувати структурним підрозділом – це розподіляти поставлені вищим керівництвом завдання і функції між підлеглими, навіть не намагаючись вникнути у їх суть.

Якими мають бути якості бібліотекаря - майбутнього лідера? Власним досвідом ділиться Керол А. Брей-Касіано, директор публічної  бібліотеки Ель-Пасо. «…як лідер, ви ніколи не можете сказати: «дякую, з мене достатньо», так як більш важлива ідея служіння людям, якщо Ви є лідером. Лідерство може виявитись дуже невдячним досвідом», - зауважує він.

 Щоб стати лідером, потрібно зробити 10 кроків:

1. Знайти хорошого наставника. Хороший  наставник спонукає підлеглих стати тими, ким вони хочуть і повинні бути. Вміє вчасно дати хорошу пораду, допомогти знайти свій власний шлях і стиль роботи. 
2. Бути першим і мати впевненість у важливих починаннях. Справжній лідер  знає, в якому напрямку рухатись. Інакше як він може  наказувати своїй команді  слідувати за ним, якщо сам не знає, куди направлятись. Як правило, від лідера всі багато очікують та беруть приклад, але не варто забувати, що і в інших завжди є чому повчитися, якщо хочете домогтися успіху.
3. Мати свою точку зору. Високо цінується той лідер, котрий може сформувати імідж своєї організації, відділу, а потім мотивувати інших на його розвиток та підтримку. Лідерство - не лише в харизмі людини, але й у її комунікабельності, вмінні переконливо довести свою думку, а не читати з папірця, мати «підвішений язик». Не слід недостатній рівень своїх знань компенсовувати  «дружінням-обніманням-лестощами».  Це не приведе до визнання колегами ваших лідерських якостей, але створить враження про вашу нещирість. Лідерство включає в себе розширення світогляду, підйом продуктивності людини до більш високого стандарту, формування особистості, вихід за межі своїх звичайних обмежень.
4. Бути хорошим слугою. Лідер відповідає за визначення, визнання реальності. Турбується за тих, над ким він поставлений і скореговує їх роботу і таланти в правильне русло. Лао-Цзи сказав: «Що стосується кращих лідерів, люди не помічають їх існування». Коли лідер добре виконав свою частку роботи, колектив каже: «Це зробили МИ!".
5. Вміти ризикувати. Керівнику рекомендується брати на себе ризики. Старе  прислів'я каже: «Пробачення  просити легше, аніж дозвіл». :)
6. Турбуватися про своє фізичне і духовне здоров’я. Бути лідером – значить бути витривалим. Якщо ви прагнете, щоб за Вами йшли, маєте вкладати не менше 50% свого часу в саморозвиток, дотримуватись мети, етики, принципів, мотивації, слідкувати за поведінкою.  Лідер – подобається це йому, чи ні, є прикладом для наслідування, і не повинен ніколи про це забувати.
7. Підтримувати позитивний настрій. Колеги особливо цінують, коли лідер ставиться до них прихильно і вселяє в них впевненість.
8. Ніколи не «вимикати» свою лідируючу позицію ... навіть якщо це означає керувати футбольною командою вашої дитини. Завжди дізнавайтесь щось нове про те, як ефективно співпрацювати з іншими людьми. І вони, у відповідь, будуть цікавитися Вами.
9. Знати, як ефективно мотивувати підлеглих. Не кажіть їм, як робити, скажіть їм, що робити, і нехай вони здивують вас результатами.
10. Зберігайте почуття гумору! Усмішка зменшить стрес у вашому житті, знизить артеріальний тиск, і змусить вас почувати себе краще. Лідерство має грунтуватися на добрій волі. Ділова репутація не значить позерство  чи потурання. Це значить щиру прихильність до тих, ким керуєте. Як не дивно це звучить, великі лідери завоювали авторитет лише віддаючи.

Першоджерело: http://www.library.illinois.edu/mortenson/book/10_brey-cassiano.pdf

Дякую Іриночці Савельєвій за допомогу з перекладом матеріалу. Це зекономило багато мого часу, якого так не вистачає наразі.  

Якщо вам цікаві публікації цього блогу, буду рада бачити вас у сайдбарі (колонці праворуч), в рядах постійних читачів :)